«Не змусиш лишатися»: як Ireland намагається стримати відтік молодих лікарів

Кадри в соцмережах уже стали символом проблеми: молоді ірландські лікарі на пляжах Австралії або на ранкових пробіжках під яскравим жовтим небом. Після багатьох років навчання та стажувань багато випускників вирушають за кордон — найчастіше в Australia і New Zealand — і це викликає занепокоєння в системі охорони здоров’я, яка відчуває дефіцит лікарів на фоні зростаючого й старіючого населення. Міністр вищої освіти James Lawless запропонував держкредит з умовою повернення служити в Irish health service як один із способів утримати кадри вдома.

За задумом, пілотний механізм торкнувся б студентів graduate entry medicine (GEM) — приблизно третини щорічних випусків лікарів — і, якщо спрацює, його можуть розширити. Утім ідея «прив’язаної» відпрацювання вже викликала суперечки: в інших країнах такі обов’язки застосовують переважно в бідніших державах (наприклад, в Albania випускники мають відпрацювати три роки в національній службі), а в Ireland подібні пропозиції раніше рішуче відкидали профспілки.

Проблема ускладнюється й тим, що структури оплати навчання різняться: місцеві школярі отримують сильну державну субсидію, а міжнародні студенти — значно вищі тарифи. Державна підтримка на одного студента-медика становить від €11,920 до €22,280 на рік для бакалаврських програм і €15,480–€16,930 на рік для GEM, окремо від плати за навчання. Це дорого для держави, враховуючи, що багато випускників їдуть відразу після інтернатури: у звіті HSE’s National Doctors Training and Planning за 2024 рік вказано, що 60% інтернів 2024 року не працювали в системі охорони здоров’я в 2025 році.

Експерти кажуть, що просто запропонувати кредит із умовою відпрацювання навряд чи вирішить проблему. Dr Niamh Humphries з Royal College of Surgeons in Ireland підрахувала: минулого року 630 ірландських лікарів отримали візи до Australia (цього року вже 437), більшість — non-consultant hospital doctors, багато хто йде в Perth. «Навчаємо близько 750 на рік. Це ускладнює планування робочої сили», — говорить вона. Водночас Humphries додає: «Повернення до роботи має бути пов’язане з тим, що ми їм пропонуємо тут. Умов праці треба змінювати — не можна змусити людей лишатися».

Prof Gabrielle Colleran з Irish Hospital Consultants’ Association та Dr Rachel McNamara з Irish Medical Organisation підкреслюють, що рішення емігрувати здебільшого пов’язане з умовами праці: тривалі робочі години, брак персоналу, вигорання та незадоволення якістю догляду. Colleran попереджає, що «прив’язувати» лікарів контрактами на короткий термін — це «скупо, але нерозумно», якщо не виправляти фактичні причини відтоку. McNamara додає, що існує й культурний фактор: багато молодих сприймають роботу за кордоном як природний крок на цьому етапі життя.

GEM — особливо витратний шлях до медицини: плата може сягати €19,260 у деяких закладах. Хоч його позиціонують як шлях розширення доступу та забезпечення майбутнього медичного резерву, студентські борги можуть підривати ці амбіції. УCD Students’ Union нагадує, що система не може реально «розширити доступ», якщо можливість навчатися залежить від того, хто може дозволити собі витримати такі витрати. Тим часом Ireland і надалі покладається на іноземних лікарів — 43% записаних у медичний реєстр мають міжнародну підготовку — що викликає етичні питання згідно з глобальним кодексом WHO.

Урядна ініціатива — спроба знайти компроміс між правом людей обирати і потребами держави — викликає прихильність частини фахівців як «креативну», але не панацею. Більшість експертів погоджуються: щоб повернути і утримати випускників, треба не лише фінансові стимули чи умовні кредити, а й радикально поліпшувати умови праці, кар’єрні шляхи та створювати чіткі механізми повернення й професійного росту в Ireland.